15 лютого 2020 року минає 31 рік з дня виведення радянських військ з Афганістану. Щорічно 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. 
Зоя Василівна Авдюніна, вчитель української мови та літератури, дружина воїна -афганця Авдюніна Анатолія Миколайовича, присвятила свій біографічний вірш до цих подій .
Афганістан.....
Пісок,пустеля,гори,караван.
Пекуче сонце-це Афганістан......
Тюльпани навесні, а в літку -саксаул,
Оазис у пісках-старий Кабул.......
Нічого з того часу не змінилось,
От тільки в хлопців наших
Голови відтоді посріблились,
Та спогади покою не дають:стрілляють ще в ві сні,
У горах ще до бою й досі йдуть...
Гірські ущелини,дороги,перевали,
На них там хлопці наші нерви,як гітарні струни, рвали.
На мінах підривалися ГАЗони,і УРАЛи ,і ЗІЛи,
Які бензин і воду там везли.
Ходили наші хлопці,як по лезу бритви,
Навчились там землянки і окопи рити,
Молитви матерів у бій з собою брали,
Грудьми в бою пораненого друга прикривали.....
Коли "Тюльпани "і "Вертушки "в небеса злітали -
Вони молили Бога і Аллаха,щоб не впали,
Бо ті страшний вантаж -"двухсотих"-
Бортами до Союзу відправляли.
Чи думали вони тоді,тримавши зброю,
Що згодом стануть справжніми героями
В неоголошеній і тій страшній війні?
Чому ж сьогодні ми такі сумні?
Бо згадуємо ті пекельні дні.
І тяжко на душі стає від того,
Що друга втратив ти такого молодого,
Що мати і кохана не діждались,
І памятати будуть до загину ту цинкову і рідну домовину,
В якій додому син з війни прийшов........
Від горя батько з розуму зійшов.....
Війна чужа!!!!Яка вона жахлива!!!
Давно квітує на могилі сина слива,
І яблуня свої квітки порошить.......
"Не треба нам війни!"-сьогодні кожна мати просить.
Здіймає руки ,наче крила ,в небеса:
"Навіщо смерть?Поглянь,яка навкруг краса!"
Нам тільки б жити і дітей ростити,
Міста і села будувати,сад садити.
Потрібен мир,а не війна нам,друзі,
Частіш збиратися в тісному крузі,
І тільки спогади в душі хай не минають ,
І в мирне небо люди очі хай здіймають......09.02.2020рік